Батькам майбутніх першокласників

Похід в перший клас - подія, без сумніву, дуже важлива й хвилююча, в першу чергу для винуватця торжества - першокласника. Але не варто забувати, що батьки хвилюються не менше (а іноді й більше) свого чада. Їх турбує безліч питань, одне з яких - як налагодити контакт з першою вчителькою дитини? Багато батьків роблять типову помилку, уникаючи спілкування з учителем, а часом навіть боячись його. Продиктовано це комплексами дитинства або переконаністю в тому, що батьки не повинні втручатися в процес взаємодії вчителя і учня, - в будь-якому випадку такий підхід є помилковим.

З перших же днів шкільного життя першокласника батьки повинні налагоджувати контакт з учителем і школою в цілому, адже сюди дитина буде приходити протягом багатьох років. Обов'язково залиште класному керівникові свої контактні дані. Зазвичай батьки заповнюють відповідну анкету, але багато ігнорують цей пункт або заповнюють його не повністю. Крім домашнього, у вчителя повинен бути ваш мобільний, робочий телефони. Буде непогано, якщо ви залишите номери телефонів та інших членів сім'ї - старших дітей, бабусь і дідусів. Завдяки цьому вчитель матиме можливість якомога швидше сповістити вас про проблеми, пов'язані з дитиною, вирішити які не потребують зволікання питання. Не бійтеся відвертих розмов. Якщо у вас виникли питання, не чекайте чергового батьківських зборів, а призначте зустріч з класним керівником найближчим часом. Своєчасне вирішення проблем, з'ясування незрозумілих вам моментів у навчально-виховному процесі допоможуть запобігти виникненню конфліктних ситуацій, нерозуміння з боку вчителя, невдоволення школою дитини. Пам'ятайте - ви маєте право знати про всі тонкощі перебування вашої дитини в школі, про особливості перебігу навчально-виховного процесу в класі. У той же час не забувайте і про почуття такту : не вривалися в клас під час уроку, не діставайте вчителя по телефону пізніше 9 години вечора. Ставлячи питання, не грубо і не починайте розмову з претензії: "А чому ви ?.." Запропонуйте вчителю співпрацю. Класний керівник завжди потребує допомоги активних батьків. Виступи на батьківських зборах, допомога в організації походів та екскурсій, підготовка і проведення святкових вечорів - все це буде неповноцінним (іноді неможливим) без участі батьків. Не забувайте: таким чином ви не так робите послугу вчителю, скільки сприяєте тому, щоб перебування вашої дитини в школі було цікавим і незабутнім. Поважайте авторитет учителя і не намагайтеся замінити його дитині. Недарма кажуть, що перша вчителька - як друга мама. Чи не ревнуйте дитини до неї, навпаки, намагайтеся підтримати цю "закоханість". Демонструйте повагу до класного керівника, розмовляючи з ним у присутності дитини. Пам'ятайте, що саме перший учитель формує ставлення учня до школи, навчання, іншим вчителям, які з'являться у нього в майбутньому. І ні в якому разі не озивається негативно про вчителя при дитині ! Ваше суб'єктивна думка не повинно підірвати авторитет класного керівника, звести нанівець повагу дитини до нього. Інакше в майбутньому вам доведеться тільки розводити руками і дивуватися тому, що дитина не піддається ніякому впливу з боку педагогів. Будьте готові налагодити контакт з першою вчителькою вашої дитини з перших днів його навчання - і ви позбавите себе від багатьох проблем у майбутньому!

Кожна дитина неповторна, наділена від природи унікальними здібностями, талантами та можливостями Місія Нової школи – допомогти розкрити та розвинути здібності, таланти і можливості кожної дитини на основі партнерства між учи- телем, учнем і батьками. Концепція «Нової української школи» Початок навчання у школі – визначний переломний момент у житті кожної дитини. Безпечне й безтурботне життя дошкільника змінюється і наповнюється вимогами, обов’язками і обмеженнями: кожен день треба ходити до школи, систематично і напружено працювати, слідувати нормам і прави- лам шкільного життя, виконувати рекомендації вчителя.

- Що будуть вивчати у новій школі? - Чи комфортно буде маленькому школяреві? Ці та інші питання непокоять кожного з батьків учнів, які вчитимуться у новій українській школі. Концепція «Нової української школи» передбачає докорінне перезавантаження шкільної освіти, спрямоване на формування успішного, ініціативного, громадсько-активного учня. - Навіщо зміни? Сучасні діти потребують іншого ставлення до них з боку дорослих. Наші діти повинні вчитись мислити самостійно, вміти формувати власну думку, яку вчитель має поважати. Школа сприятиме виробленню у дітей чітких життєвих цінностей, що допоможуть розібратися у великій кількості інформації, якою переповнений світ. Головне завдання вчителів початкової школи у тому, щоб «школа стала для дітей школою радості, а для батьків – школою спокою». - Що ж зміниться у шкільному житті? Основною новацією початкової школи є інтегративний підхід, коли навчальний матеріал буде інтегруватися в змісті споріднених предметів (на прикладі одного 4 об’єкту чи явища дається поняття з різних навчальних предметів). Завдяки цьому в учня складатиметься цілісна картина навколишнього світу і зменшиться кількість навчальних предметів (з 9 до 6). Обсяг вивчення окремих освітніх галузей, як-от, мовно-літературна чи математична, не зменшиться – просто зміниться спосіб подачі. Повсякденне навчання стане цікавим та успішним. У майбутньому це допоможе сформувати інтерес учнів до математично-природничих дисциплін. Роль учителя зміниться. Крім передачі знань вчитель буде сприяти формуванню позитивної самооцінки, розвивати ключові навички для життя.

Зокрема, будуть виховуватися цінності свободи і відповідальності, почуття безпеки, вміння формувати і відстоювати власну точку зору, слухати інших, ділитися, досягати компромісів. Разом з учителем учні братимуть участь в розробленні та дотриманні правил поведінки у класі. У новій українській школі вчителі будуть використовувати діяльністний підхід до організації освітнього процесу: не механічне заучування правил, формул, дат і текстів, а розуміння закономірностей явищ і процесів, вміння використати набуті знання у повсякденному житті, здатність працювати у команді, критично оцінювати інформацію, події, свої вчинки. Нова школа працюватиме на засадах «педагогіки партнерства». Це спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками, однодумцями, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат. Школа допомагатиме батькам у кращому розумінні процесів фізичного, розумового та духовного розвитку дитини, виборі найбільш ефективних способів виховання в дитини сильних сторін характеру відповідно до індивідуальних особливостей. Педагог має визначити схильності та здібності дитини до тих чи інших предметів для цілеспрямованого розвитку. Учнів залучатимуть до різного роду ігор, реалізації дослідницьких проектів, групових занять тощо. Навчання має бути цікавим для дітей, щоб в учнів не пропав інтерес до школи. Школа має на меті сформувати особистість, здатну в майбутньому аналізувати та розв’язувати складні завдання. Батьки зможуть співпрацювати з учителем у такий спосіб: брати участь у постійному діалозі, у тому числі – у батьківських зборах. організовувати додаткову комунікацію (групи в месенджерах, інформаційні розсилки, “чайні зустрічі”, обміни книжками та іграми). допомагати в організації заходів, проведенні класних і позашкільних занять. Коли батьки беруть участь у шкільних заходах, співпрацюють з учителем, дитина бачить, що всі значимі для неї дорослі піклуються про неї. Відтак, зростає її самоповага. Об’єднання зусиль учителів і батьків сприяє особистісному зростанню дитини і полегшує засвоєння матеріалу. Ось чому важливо зробити школу і дім одним цілим для дитини. Виховання не буде зведено лише до окремих «занять із моралі». Виховання сильних рис характеру дитини буде здійснюватися через особистий досвід, на засадах поваги до прав людини, демократії, підтримки добрих ідей. Важливо, що у школі буде створюватися атмосфера довіри, доброзичливості, взаємодопомоги і взаємної підтримки при виникненні труднощів у навчанні та повсякденному житті. Починатимуть вчитися діти, як правило, з шести років. Діти з особливими потребами зможуть вступати до школи у віці фізичної готовності. Навчання буде організовано за єдиним стандартом без запровадження предметів із поглибленим рівнем. Це дозволить уникнути соціального розшарування та відбору дітей у молодшому шкільному віці. Початкова освіта ділитиметься на два цикли: 1-2 класи - адаптаційно- ігровий; 3-4 класи - основний цикл, з навчанням по предметах, частину з яких будуть оцінювати. тато Перший цикл початкової освіти допоможе учневі звикнути до шкільного життя. Навчання буде організовано через діяльність, ігровими методами як у класі, так і поза його межами. У другому циклі початкової освіти буде формуватися почуття відповідальності й самостійності. У процесі навчання будуть використовуватися методи, які вчать робити самостійний вибір, пов’язувати вивчене з практичним життям, враховуючи індивідуальність учня. Частина предметів передбачатиме оцінювання. Оцінка – як рекомендація, а не як покарання. Навчальні досягнення учнів перших класів з усіх навчальних предметів (як і до того) не оцінюються в балах, а підлягають словесному оцінюванню. В 1-2-му класах буде запроваджено описове формувальне оцінювання, традиційних оцінок у балах не буде. Наразі частина батьків вимагає оцінок. І вчителі їх ставлять. Іноді у балах, іноді замінюють оцінки іншими зовнішніми атрибутами (зірочками, сонечками тощо). Але оцінка часто не відображає реальний рівень знань, а лише створює психологічний стрес для учня. Задля уникнення стресу учителям запропоновано не озвучувати оцінки на батьківських зборах і в класі: вчитель надасть інформацію про навчальні досягнення учня осо- бисто його батькам. Оцінки учнів слугуватимуть для аналізу здібностей учня, вони носи- тимуть рекомендаційний характер. Вчитель постійно вестиме спостереження за навчальним ростом учнів вже з перших днів навчання в школі. За результатами спостереження вчителі дізнаватимуться, кому з учнів потрібно більше допомагати, а батьки краще розумітимуть особливості розвитку своєї дитини. Невід’ємною частиною процесу оцінювання є формування здатності учнів самостійно оцінювати власне зростання. Кожен день навчання у початковій школі розпочинатиметься «ранковими зустрічами», під час яких діти будуть знайомитись з тематикою дня, ділитися власним досвідом, обмінюватись щоденними новинами. Обмін інформацією допомагає розвивати навички, які дають змогу навчатися впевнено говорити й слухати. Вчителі визнають особливу роль ранкової зустрічі в житті дітей і присвячують 15–25 хвилин на початку дня, аби створити позитивну атмосферу в учнівському колективі на весь навчальний день у школі. Обов’язковим елементом є фізкультхвилинки, які проводяться через кожні 15 хвилин уроку. Освітнє середовище організоване таким чином, щоб кожна дитина почувала себе у класі затишно і безпечно, а кожен клас відображав ту спільноту дітей, яка там навчається. Водночас, будуть і місця, де дитина зможе побути наодинці. Парти в класі можуть переставлятись в залежності від виду роботи. Навчання буде вдалим, якщо до участі у навчально-виховному процесі активно будете долучатись і ви, батьки, адже ви – перші вчителі й найкращі знавці своєї дитини. Пропонуємо декілька порад батькам першокласників, які допоможуть дитині адаптуватися до нових умов, уникнути складностей у відносинах, дозволять зробити успішними перші кроки учня у шкільному житті: підтримуйте першокласника в його бажанні домогтися успіху. В кожній справі обов’язково знайдіть, за що можна його похвалити. Пам’ятайте, що похвала й емоційна підтримка («Молодець! Ти так добре впорався!») здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнен- ня людини; не лякайте школою. Ні в якому разі не ведіть при дитині розмови, що у нього «закінчилося дитинство», не жалійте його: мовляв, бідненький, починаються трудові будні. Навіть жартома не лякайте школою; вислухавши зауваження вчителя, не поспішайте сварити дитину, постарайтесь, щоб ваша розмова з вчителем проходила без дитини. Візьміть до уваги позиції обох сторін і не поспішайте з висновками. Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, його навчальних справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або психолога; розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Будьте в курсі, взнавайте кожного тижня, що дитина вивчає, які у неї успіхи, над чим ще треба попрацювати. Запасіться терпінням, приємно, якщо є успіхи, якщо немає – це не трагедія; враховуйте, що навіть «зовсім великі» діти (ми часто говоримо: «Ти вже великий!» 6 - 7 річній дитині) дуже люблять казку перед сном, пісеньку, лагідне погладжування. Все це заспокоює їх, допомагає зняти напруження, накопичене за день, спокійно заснути; завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини, коли щось її турбує: головний біль, поганий загальний стан. Найчастіше це показники втоми, перевантаження; ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчите краще розуміти один одного. У першокласника повинно залишатися досить часу і для ігрових занять; вам буде потрібне терпіння. Ентузіазм перших днів швидко проходить, його місце займає втома. Часті нарікання на дитину чи порівняння з іншими можуть розвинути комплекс неповноцінності. Дитина має відчути, що ви завжди її любите, завжди їй до- поможете та підтримаєте; зацікавлюйте дитину в навчанні, але у цьому слова «треба вчитися» не помічники, необхідно дати відчути, що дізнаватися щось нове - це захоплююче і корисно; постійно цікавтеся шкільним життям дитини, вона повинна знати, що вам не байдуже, що відбувається в школі, в класі, що у неї виходить, а що ні, необхідна ваша підтримка і співпереживання; щиро цікавтеся думкою дитини, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію. І пам’ятайте: те, що здається вам не дуже важливим, для вашого сина чи дочки може виявитися подією, що хвилює весь день; позитивну мотивацію вашій дитині створять ваше спокійне і радісне ставлення до школи, відсутність завищених вимог до успіхів дитини, позитивні розповіді про школу, відсутність страху дитини перед можливою помилкою, роз- винений пізнавальний інтерес до навколишнього світу. Кожна дитина неповторна, наділена від природи унікальними здібностями, талантами та можливостями. Місія Нової української школи – допомогти розкрити та розвинути здібності, таланти і можливості кожної дитини на основі партнерства між учителем, учнем і батьками. Ключ до успіху - розуміння труднощів дитини і спокійна батьківська впевненість в її можливостях. З такою підтримкою дитина буде відчувати себе в безпеці і легше впорається з будь-якими труднощами.

Увага!!!

Криза 6-7 років!!!

Усім відомо, що до початку шкільного віку дитина різко змінюється. Вік 6-7 років називається віком «витягування» (дитина швидко витягується вгору) або віком зміни зубів (до цього часу зазвичай з'являються постійні зуби). Однак головні зміни полягають у зміні поведінки. Дитина починає кривлятися та вередувати без жодної причини. В її поведінці з'являється щось навмисне, безглузде і штучне, блазнювання і навіть клоунада. Зазначені риси є головними симптомами перехідного періоду від дошкільного до шкільного віку. Цей період отримав у психології назву КРИЗИ 7 РОКІВ. У цей час відбуваються важливі зміни в психічному житті дитини. Сутність цих змін відомий радянський психолог Л.С. Виготський визначив як втрату дитячої безпосередності. За поведінкою дитини дорослі легко можуть зрозуміти, що думає, відчуває і переживає маля. Втрата безпосередності свідчить про те, що між переживанням і вчинком «вклинюється» інтелектуальний момент - дитина хоче щось показати своєю поведінкою, вигадує для себе новий образ, хоче зобразити те, чого немає насправді. У цей період виникають нові труднощі у її відносинах з близькими. На 7-му році життя виникає нова реакція на вказівки дорослих: у звичних ситуаціях дитина ніяк не реагує на прохання чи зауваження батьків, робить вигляд, що їх не чує. А тепер в її поведінці з'являються неслухняність, суперечки з дорослими, заперечення з будь-яких приводів. У родині малюки починають демонструвати дорослу поведінку. Дитина може зображати конкретного члена сім'ї (бабусю, дідуся, батька), або прагнути до виконання «дорослих» обов'язків. У дітей з'являється інтерес до свого зовнішнього вигляду. Вони довго вибирають собі одяг, сперечаються з цього приводу з батьками, намагаються виглядати дорослішими, часто відкидають запропонований наряд зі словами: «Я вже дорослий, не хочу це вдягати!».Минулий дитячий образ знецінюється, заперечується, відкидається. Дитина намагається взяти на себе нові обов'язки і зайняти позицію дорослого. У звичній ситуації вона намагається порушити правила, які виконувалися нею раніше, щоб затвердити себе в новій ролі. Перш за все малюк починає розуміти і усвідомлювати власні переживання. Виготський підкреслював істотну різницю між переживанням тих чи інших почуттів (радості, образи, смутку) і відповідними відчуттями («я радію», «я засмучений», «я сердитий »...) У 7 років виникає осмислене орієнтування у власних переживаннях: дитина відкриває сам факт їх існування. У цьому віці значно розширюється життєвий світ малюка. У його спілкуванні з дорослими виникають нові теми, не пов'язані з сімейними побутовими подіями. Діти починають цікавитися політикою, походженням планет, життям в інших країнах, морально-етичними питаннями і т. ін. У сфері контактів з дорослими дитина повинна розуміти, як потрібно поводитися з лікарем, продавцем у магазині, вихователем. Характер спілкування з однолітками до кінця дошкільного віку також змінюється. З'являється дружба, прихильність, турбота про інших. Спілкування дітей все більше підпорядковується правилами, прийнятим в дитячих спільнотах. Починають працювати правила черги, справедливості та ін. Поради батькам: 1. Вчіть дитину керувати своїми емоціями на своєму власному прикладі. 2. Проявляйте увагу до малюка, демонструйте йому свою любов, заохочуйте гарну поведінку, цікавтеся його дружніми відносинами, давайте поради, ставте питання (спілкуйтеся з ним на рівних). 3. Перевірте рівень знань дитини, чи готова дитина до шкільного навчання, наскільки вона психологічно, інтелектуально і морально готова до школи. 4. Підготуйте малюка до зміни способу життя і до його нової ролі школяра.

Консультація для батьків майбутніх першокласників: «Психологічна готовність дитини до навчання»

Сім’ю майбутнього першокласника чекають серйозні зміни – дитина готується вступити до школи. І багато в чому успішність дитини залежить від правильної батьківської позиції. Саме в першому класі і діти і батьки складають свій перший іспит, який може визначити всю подальшу долю дитини, адже поганий шкільний старт часто стає першопричиною всіх майбутніх невдач. Дехто з батьків вважає, що дитину можна підготувати дуже швидко перед самою школою, посилено займаючись. Але це рішення не можна вважати правильним, тому що така «швидка підготовка» може сприяти психологічному перевантаженню дитини. Саме тому завдання батьків, в міру своїх сил і можливостей, намагатися підготувати дитину до школи – заздалегідь, щоб поліпшити їй подальше навчання та попередити шкільну неуспішність. Важливо, щоб дитина йшла до школи готова фізично, але не менш важлива готовність психологічна. Складовими психологічної готовності є: — особистісна; — вольова; — інтелектуальна. Особистісна готовність – мотиваційна і комунікативна – виявляється у відношенні дитини до школи, до навчання, до вчителя і до самого себе. У дітей має бути позитивна мотивація до навчання в школі. (Мотивація – це внутрішня спонука щось робити.) Як правило, всі діти хочуть йти до школи, сподіваються бути хорошими учнями, отримувати гарні оцінки. Але приваблюють їх різні чинники. Одні говорять: «Мені куплять портфель, форму», «Там навчається мій друг»…Проте, це все зовнішні прояви. Важливо, щоб школа приваблювала своєю головною метою – навчанням, щоб діти говорили: «Хочу навчатися читати», «Буду добре вчитися, щоб, коли виросту, стати…» Визначити мотивацію дитини щодо навчання можна за допомогою вправ – ігор. В кімнаті, де виставлені іграшки, дитині пропонуєте їх роздивитися. Потім сідаєте разом з дитиною і читаєте казку, яку раніше не читали. На найцікавішому місці зупиняєтесь і запитуєте, що хоче дитина: слухати казку далі чи гратися іграшками. Висновок такий: якщо дитина хоче йти гратися – у неї переважає ігровий мотив. Діти з пізнавальним інтересом хочуть слухати казку далі. Формуванню мотиваційної готовності сприяють різноманітні ігри, де активізуються знання дітей про школу. Наприклад: «Збери портфель», «Я йду до школи», «Що у Незнайка в портфелі». Отже мотиваційна готовність – це бажання дитини прийняти нову для неї соціальну роль. Для цього важливо, щоб школа подобалась своєю головною метою – навчанням. Особистісна готовність включає в себе і вміння спілкуватися з однолітками та вчителями і бажання бути доброзичливими, не проявляти агресії, виконувати роботу разом, вміти пробачати. Емоційно – вольова готовність – включає в себе вміння дитини ставити перед собою мету, планувати свої дії, оцінювати свої результати, адекватно реагувати на зауваження. Дитину чекає нелегка напружена праця. Від неї будуть вимагати робити не тільки те, що хочеться, а й те, що треба: режим, програма. Діти 6-ти років, які психологічно готові до школи, здатні відмовитися від гри і виконати вказівку дорослого. Що таке «Готовність до навчання в школі?» Чи віддавати дитину майбутньої осені до школи чи ще рік почекати з початком навчання? Багатьох батьків шестирічок і, навіть тих, кому ще немає шести, хвилює це питання аж до першого вересня. Заклопотаність батьків зрозуміла: адже від того наскільки успішним буде початок шкільного навчання, залежить успішність дитини в наступні роки, його ставлення до школи, навчання і, в кінцевому результату, благополуччя в його шкільному і дорослому житті. «Моя дитина з трьох років читає, рахує, вміє писати прості слова. Їй напевно, нескладно буде вчитися в першому класі », — часто можна чути від батьків шестирічок. Проте навички, набуті дитиною в письмі, читанні і рахунку ще не означають, що дитина психологічно дозріла змінити діяльність з ігрової на навчальну. Крім того, необхідні особистісні якості та мислення малюка просто не встигають розвинутися, не вистачає ні часу, ні сил. Що ж таке «готовність до навчання в школі»? Зазвичай, коли говорять про готовність до шкільного навчання, мають на увазі такий рівень фізичного, психічного і соціального (особистісного) розвитку дитини, який необхідний для успішного засвоєння шкільної програми без шкоди для її здоров’я. Отже, поняття «готовність до навчання в школі» включає: фізіологічну готовність до шкільного навчання, психологічну та соціальну або особистісну готовність до навчання в школі. Всі три складові шкільної готовності тісно взаємопов’язані, а недоліки кожної з її сторін, так чи інакше, позначаються на успішності навчання в школі. Дитина завжди, незалежно від віку, готова до отримання нових знань, тобто готова вчитися, навіть якщо ми спеціально її навчанням не займаємося. Чому ж тоді у деяких дітей при навчанні в школі виникають проблеми різного характеру? Це можна пояснити наступними причинами: 1. Сучасна школа може навчати далеко не всіх дітей, а тільки тих, яким притаманні певні характеристики, хоча навчатися здатні всі діти. 2. Школа зі своїми нормами, методами навчання і режимом пред’являє першокласнику цілком певні вимоги. Ці вимоги жорсткі, консервативні і дітям доводиться пристосовуватися до школи, не чекаючи змін з боку школи. 3. У школу приходять різні діти, але до всіх пред’являються однакові вимоги. Що повинна знати і вміти дитина, яка готується до школи? 1. Прізвище, ім’я, по — батькові своє і батьків; 2. Свій вік (бажано дату народження); 3. Свою домашню адресу; країну, місто, в якому живе, і основні визначні пам’ятки; 4. Пори року (їх кількість, послідовність, основні прикмети кожної пори року; місяці (їх кількість і назви); дні тижня (їх кількість, послідовність); 5. Вміти виділяти суттєві ознаки предметів навколишнього світу і на їх основі класифікувати предмети за наступними категоріями: тварини (домашні і дикі; жарких країн, Півночі); птахи, комахи, рослини (квіти, дерева), овочі, фрукти, ягоди; транспорт (наземний, водний, повітряний); одяг, взуття та головні убори; посуд, меблі, а також вміти розділити предмети на дві основні категорії: живе і неживе; 6. Розрізняти і правильно називати площинні геометричні фігури: коло, квадрат, прямокутник, трикутник, овал; 7. Володіти олівцем: без лінійки проводити вертикальні і горизонтальні лінії, акуратно зафарбовувати, штрихувати олівцем, не виходячи за контури предметів; 8. Вільно орієнтуватися в просторі та на аркуші паперу (право — ліво, верх — низ і т. д.); 9. Складати ціле з частин (не менше 5-6 частин); 10. Вміти повно і послідовно переказувати прослуханий або прочитаний твір, скласти розповідь за картиною; встановлювати послідовність подій; 11. Запам’ятовувати і назвати 6-8 предметів, картинок, слів; Підготовка до 1 вересня Речі, які купують першокласнику і взагалі школяру молодших класів, мають відповідати певним вимогам: 1) Максимальною міцністю. 2) Максимальною простотою в експлуатації. 3) Вони мають легко замінюватись. Рюкзак (ранець) має бути в перш за все міцним, щоб з гідністю витримати всі випробування. Пенал максимально простої конструкції, без багатої кількості відділень і складних замків, інакше, дитині доведеться витратити від п’яти до десяти хвилин (залежно від психомоторного розвитку малюка) на його заповнення. Адже десяти хвилин може і не бути. І тому ручки, фломастери та олівці зсипаються в портфель абияк, при цьому, втрачаються і псуються. Більшість дітей при вступі до школи проходять період психологічної адаптації. При цьому вони часто стають ще більш розсіяними, щось забувають, щось втрачають. Наприклад: Ви придбали для свого малюка ексклюзивне шкільне «знаряддя», а він його втратив, зіпсував, зламав … Вам це байдуже? Можливо. Але дитині-то, повірте, ні! Нехай «шкільне знаряддя» (ручки, олівці, гумки тощо) будуть недорогими, але хай їх буде багато. Втратив? Зламав? Нічого страшного. Ось вони лежать, в ящику. Але надалі будь уважнішим … Щоб Ваші зусилля по підготовці дитини до школи були ефективними, скористайтеся наступними порадами 1. Не допускайте, щоб дитина нудьгувала під час занять. Інтерес — найкраща з мотивацій, якщо дитині весело вчитися, вона вчиться краще. 2. Повторюйте вправи. Якщо якась вправа не виходить, зробіть перерву, поверніться до неї пізніше або запропонуйте дитині легший варіант. Не забувайте: розвиток розумових здібностей дитини формується часом і практикою. 3. Не проявляйте зайвої тривоги з приводу недостатніх успіхів дитини. 4. Будьте терплячі, не ставте перед дитиною завдання, які перевищують його інтелектуальні можливості. 5. У заняттях з дитиною потрібна міра. Не змушуйте дитину виконувати завдання, якщо вона крутиться, втомилася, засмучена; займіться чимось іншим. Постарайтеся визначити межі витривалості дитини і збільшуйте тривалість занять щоразу на дуже невеликий час. Дайте дитині можливість іноді займатися тією справою, яка їй подобається. 6. Діти дошкільного віку погано сприймають одноманітні, монотонні заняття. Тому при проведенні занять краще вибирати ігрову форму. 7. Розвивайте у дитини навички спілкування: навчіть дитину дружити з однолітками, ділити з ними успіхи та невдачі. Все це їй стане в нагоді в соціально складній атмосфері школи. 8. Уникайте несхвальної оцінки, знаходьте слова підтримки, частіше хваліть дитину за її терпіння, наполегливість. Ніколи не підкреслюйте її слабкості в порівнянні з іншими дітьми. Формуйте у неї впевненість у своїх силах. А найголовніше, намагайтесь не сприймати заняття з дитиною як важку працю, радійте і отримуйте задоволення від процесу спілкування. Пам’ятайте, що у вас з’явилася прекрасна можливість подружитися з дитиною.

Отже, успіхів вам і більше віри в себе та можливості своєї дитини!

На що повинні звернути увагу батьки, готуючи свою дитину до школи: Дуже важливо, щоб у дитини був різноманітний досвід спілкування із незнайомими людьми – дорослими і дітьми. Дозволяйте дитині спробувати це у дитячому садочку, в магазині, у поліклініці, парку і т.д. Деякі діти губляться «у натовпі». В якості тренування беріть іноді дитину на великі веселі міроприємства, на базар, тощо. Готуйте дитину до того, що у школі вона може зіштовхнутися з негативними оцінками своєї роботи. Дитина повинна розуміти: ви даєте оцінку не її особистості в цілому, а конкретному вчинку. Домашні розуміють дитину «з півслова» . Але не варто чекати такого ж від учителя та однолітків. Просіть свою дитину повідомляти про свої бажання, по можливості організовуйте такі ситуації, коли їй потрібно буде попросити про допомогу незнайому людину. Бажано, щоб дитина звикала працювати самостійно і не вимагати заохочення від дорослих. Адже на уроках вчитель не має змоги приділити однакову увагу кожному. Поступово переставайте хвалити дитину за кожен крок у роботі – хваліть за готовий результат. Привчайте дошкільника спокійно сидіти і працювати протягом певного часу. Включайте у розклад дня різноманітні заняття, змінюючи спокійну роботу за столом з рухливими іграми. Тоді дитині буде легше увійти в ритм урок-перерва. Особливо це важливо для збудженої і рухливої дитини. На початку навчання у школі дитина не повинна вміти гарно читати і писати. І все ж таки новий важливий період у своєму житті краще починати із відчуття «я можу робити ось це і це» ніж з відчуття «я не вмію нічого, що уміють інші діти». Привчайте дитину уважно слухати інструкцію і виконувати її, тоді у школі ваш першокласник буде почувати себе впевненіше. БЕЗ П'ЯТИ ХВИЛИН ШКОЛЯР!!! Перед школою дитина поступово входить у чергову вікову кризу, набагато легшу, ніж попередня (криза 3-х років) – це плавний перехід від іграшок до корисних занять. Звичайно це відбувається у 6-7 років, але можливо і раніше (акселерація). В такому випадку криза буде протікати більш напружено. Поведінка улюбленої дитини різко змінюється: ще вчора донечка була слухняною і лагідною, сама пропонувала свою допомогу, а сьогодні протестує. Звичайно вчорашня маленька донечка подорослішала: вона уже не така безпосередня та імпульсивна, як раніше, вона уже уміє керувати своїми емоціями, реалістичніше дивитися на світ. Ці позитивні зміни у поведінці шестирічки усім батькам, звичайно подобаються. Але є і новоутворення у поведінці маленької особистості: 1. Пауза – проміжок між зверненням до дитини і його реакцією. Створюється враження, що дитина просто «робить вигляд, що не чує», «знущається»; 2. Спір – з приводу і без, іноді дуже часто! І навіть приводить аргументи типу: «Чому йому можна (порівняння з іншими членами родини), а мені не можна?»; 3. Хитрість – не завжди з метою позбутися покарання, частіше просто, як жарт; 4. Реакція на критику – неадекватна. Будь–яке зауваження може викликати обурення, крик і навіть сльози. Психологи вважають, що діти викидають усі ці «фокуси» по дуже простій причині: у них уже сформувалася «внутрішня позиція школяра» (дитина мріє про школу, хоче навчатися, відчуває потребу в активній розумовій діяльності), але вони ще поза школою. Відношення до дитини, як до маленької викликає обурення і протест. Як правило, з початком навчання у школі усі складні поведінкові реакції поступово зменшуються. На цьому етапі батькам важливо придержуватися у своїй виховній стратегії принципу динамічної рівноваги. Що означає – розширення прав і обов’язків дитини. Звичайно, усі ми мріємо, щоб наші діти завжди були слухняними, щирими, добрими, щоб приносили нам тільки радість. Але так не буває. А може було б зовсім і не цікаво!… То може краще навчитися бачити у кожній складності і неприємності нову сходинку розвитку, а не всесвітню катастрофу? І тоді, не виключено, що навіть під час вікової кризи задоволення від спілкування з дитиною буде набагато ціннішим і переважить різні вередування і капризи. Адже криза – це тимчасово!!! ГОТУЄМОСЬ ДО ШКОЛИ ВЕСЕЛО! Ігри для дітей та їх батьків 1. «Хто сховався?» Гра на розвиток пам’яті та уваги. Посадіть у ряд чотири – п'ять будь-яких іграшок і попросіть дитину уважно роздивитися їх. Потім попросіть малюка заплющити очі, а дорослий в цей час заховає одну із іграшок. Спитайте у дитини, хто сховався ? Згодом можна ускладнювати завдання: ховати по декілька іграшок, міняйте місцями їх і т.д. І кожного разу просіть малюка, щоб він говорив те, що помітив. 2. «Смішні малюнки» Гра на розвиток уваги. Дошкільники дуже люблять знаходити відмінності на двох схожих між собою малюнках. Також дуже корисні для розвитку уваги малюнки, де художник «випадково» дещо переплутав. Такі малюнки можна намалювати самостійно. І чим смішнішими будуть малюнки, тим краще. Нехай дитина не тільки покаже невідповідності, але і пояснить, чому вона так вирішила. 3. «Здогадайся, що приховано» У цій грі дитина повинна вміти уявляти предмети за їх словесним описом та описувати різні предмети. Заховайте якусь іграшку та опишіть її зовнішній вигляд, наприклад: «Жовтого кольору, дзьоб гострий» (курча). Якщо дитина здогадалася, віддайте їй іграшку. Потім дитина ховає предмет та описує його. 4. «Назви сусідів» Гра на розвиток навичок лічби. У грі можуть брати участь двоє або більше дітей. Гравці стають у коло, один бере м’яч. Кидає його партнеру, називаючи число від 1 до 10. Той, хто впіймав м’яч, повинен назвати сусідні числа (на одне більше та на одне менше від названого.) Після цього він називає своє число і кидає м’яч далі 5. «Упевнені пальчики» Вправи на розвиток тонкої моторики руки та зорово-рухових координацій. - Змальовування графічних зразків (геометричних фігур та візерунків різної складності). - Обведення за контуром геометричних фігур різної складності з послідовним збільшенням радіуса обведення (по зовнішньому контуру) або його зменшення (обведення за внутрішнім контуром). - Вирізання фігури з паперу за контуром (плавно, не відриваючи ножиці від паперу). - Розфарбовування й штрихування (потрібно цьому заняттю надати загального ігрового мотиву, щоб дітям було цікаво). - Складання різних візерунків з мозаїки. - Пришивання ґудзиків. Дошкільники дуже люблять таке заняття, воно надає їм відчуття дорослості і значущості. - Нанизування бісеру, намистинок або вермішелі. Це все повинно проходити в ігровій формі. 6. «Ось який я спритний» Вправи та ігри на розвиток великої моторики (сили, спритності, координації рухів) - Ігри з м’ячем. - Ігри з резинкою. - Комплекс найрізноманітніших спортивних ігор та фізичних вправ. - Ігри типу «Мисливець»: влучити в ціль різними предметами (м’ячем, стрілами, кільцями і т.д.) Шановні тата і мами! Використовуйте будь-які можливості, щоб приділити своєму малюкові хочбуквар мінімум часу. Коли ви готуєте вечерю, - не женіть дитину з кухні. Нехай вона, сидячи за столом, малює, вирізає ножицями чи ліпить з пластиліну звірят. По дорозі в дитячий садок запропонуйте дитині називати предмети, які вона зустріне, певного кольору чи форми. Або попросіть малюка подумати і назвати, чим схожі і чим відрізняються їжак і кактус, вовк і собака, телевізор і комп’ютер і т.д. Граючи, малеча буде отримувати задоволення і масу позитивних емоцій. СКОРО ДО ШКОЛИ!!! Готовність майбутнього школяра! Фізична готовність: - Їздить на велосипеді; - Плаває; - Швидко піднімається і спускається по сходах; - Стрибає на скакалці; - Присідає; - Грає з м’ячем. Усі ці уміння необхідні для формування деяких психічних функцій – швидкості мислення, образного уявлення та уваги. Порада психолога: спортивна секція повинна обов’язково бути присутньою у житті кожної дитини. Інтелектуальна готовність: - Розуміє зміст завдання; - Може уточнити суть завдання; - Здатен сформулювати свої висновки; - Може планувати свою діяльність; - Здатен виправити свої помилки; - Здатен до самоконтролю. Порада психолога: для тренування мислення найкраще підходять творчі заняття. Нехай малюк побільше малює, розфарбовує, вирізує ножицями, ліпить – одним словом, творить. Емоційно-вольова готовність: - Під нею розуміють уміння дитини керувати своїми емоціями і контролювати імпульсивну поведінку. Емоційно-вольова готовність проявляється у здібності дитини зосередитися і довести почату справу до кінця. Порада психолога:дитину необхідно вчити чекати своєї черги, самостійно справлятися з образами, невдачами. Мотиваційна готовність: - Одна із складних проблем, що стоїть перед батьками дошкільників – це формування шкільної мотивації: вивчення і прийняття шкільної культури дитиною задовго до того, як дитина вступить до школи. Мотиваційний компонент відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Він дуже важливий, бо від нього залежить входження дитини у нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової своєю обов’язковістю, розумовим напруженням. Мотиваційний компонент передбачає усвідомлення дитиною зміни соціальної ролі – з дошкільника на школяра. Порада психолога:розкажіть дитині про радісні враження свого першого шкільного дня, влаштуйте екскурсію до школи. Прочитайте дитині веселі книги про шкільне життя (наприклад: «Витя Малеев в школе и дома» Н. Носов або «Повчальні пригоди хлопчика Колі» А. Сокол і О. Конечной). Комунікативна готовність: - Виявляється у вмінні дитини спілкуватися з різними групами людей. Вона припускає наявність різних способів спілкування – вербального (словесного), невербального, міжособистісного і ділового, уміння знаходити правильні слова під час бесіди з людьми різного віку. Порада психолога: дітей необхідно учити слухати і переказувати почуте, відповідати на питання, не відхиляючись від теми, виражати свої думки, емоції і бажання адекватними способами. Соціальна готовність: - Це уміння дитини легко включатися у різні групи дітей для виконання загальних завдань. Порада психолога: виховуйте у дитині не тільки лідерські якості та навички, але і вміння підкорятися іншим, в разі необхідності. Дитина повинна бути терплячою по відношенню до інших.

Початок навчання дитини в першому класі – складний і відповідальний етап у її житті, адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності, а й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки. Як першокласнику допомогти якомога швидше адаптуватися до школи, подолати труднощі? Як знайти спільну мову з учителем і однокласниками? Що зробити для того, щоб першокласник не втратив інтерес до навчання? На ці та інші питання ми спробуємо відповісти, подавши певні поради для батьків першокласників. Школа Перші 4 – 6 тижнів у школі для першокласників найважчі, тому батьки повинні допомогти своєму маленькому учневі адаптуватися до нових умов. Уранці будіть дитину спокійно. Прокинувшись, вона повинна побачити усмішку на вашому обличчі та почути ваш лагідний голос. Не потрібно смикати дитину через дрібниці та підганяти її з самого ранку. Щоб не виникало поспіху, розрахуйте час, необхідний для того, щоб зібратися першокласнику до школи. Якщо він не встигає, наступного дня розбудіть його трішки раніше. Бажано погодувати дитину сніданком, але, якщо чомусь вона не хоче їсти, примушувати не варто. Краще дайте сніданок з собою. Дорогою до школи не говоріть фраз на зразок: “Дивись, не бешкетуй!” чи “Щоб сьогодні не було поганих оцінок!”. Краще побажайте дитині успіхів та підбадьорте її добрим словом. Зустрічаючи зі школи, не закидайте запитаннями: “Що ти сьогодні отримав?” або “Сьогодні без поганих оцінок?”. Дайте дитині змогу розслабитися. Якщо ж вона хоче поділитися з вами чимось важливим, не відмахуйтесь від неї, вислухайте, адже це не забере багато часу. Якщо маленький школярик чимось засмучений, не допитуйтесь про причину. Можливо, він розповість пізніше, або обережно поцікавтеся через деякий час самі. Ніколи не торгуйтесь, говорячи: “Якщо зробиш гарно уроки, я дам тобі…”. Дитина може неправильно зрозуміти мету навчання, вона подумає, що, навчаючись, робить вам послугу, за яку отримує винагороду. Прийшовши зі школи, дитина повинна пообідати та обов’язково відпочити. Не примушуйте її одразу сідати за уроки. На думку психологів, найкращий час для навчання – з 8 до12 години та з 16 до 18 години. Привчіть першокласника займатися саме в цей час. Пам’ятайте, що є періоди, протягом яких йому навчатися складніше: маленький школярик втомлюється, у нього знижується працездатність. Для першокласника це перші 4-6 тижнів навчання, кінець першого семестру, перший тиждень після зимових канікул та середина другого семестру. Присвячуйте своїй дитині хоча б півгодини в день, щоб вона відчувала, що ви її любите та цінуєте. Не забувайте, що першокласники – це ще маленькі діти, які люблять погратися, послухати казку чи колискову на ніч, або щоб їх просто потримали на руках. Все це допоможе їм зняти напруження, почуватися спокійно та впевнено. Розумову зрілість дітей шестилітнього віку характеризує нормальний інтелект і застосування його в школі: дитина протягом уроку може сидіти спокійно, підкорятися правилам, що панують у дитячому колективі, успішно соціально адаптуватися у школі, подолавши та звикнувши до нових форм людських стосунків. Дитина в початкових класах має бути наполегливою. Батькам варто заохочувати її прагнути успіху, непомітно й ненав’язливо допомагаючи. У міру свого розвитку та зрілості діти привчаються логічно мислити, звикають глибоко розуміти тему, знаходити її роз’яснення, привчаються критично осмислювати прочитане чи побачене. Протягом цього періоду батьки мають утримуватися від авторитарного ставлення до дитини, а їхні стосунки будуватися на діалогах – як рівний рівним. Дитині шкільного віку, починаючи з 1 класу, необхідно забезпечити робоче місце чи кімнату. Аби школяр працював зосереджено, не треба відкривати його від занять для якоїсь хатньої справи, варто прибрати відволікаючі фактори (телевізор, комп’ютер). У кімнаті, де дитина готує уроки, робоча лампа повинна мати потужність 100 вт і стояти ліворуч. Не можна використовувати неонові лампи. Телевізор дуже стомлює зір, тому батьки мають стежити, аби їхня дитина дивилася його на відстані 2-3 метрів, а у вихідні не проводила увесь день перед екраном, а переглядала тільки найцікавіші дитячі передачі. Батьки мають закріпляти й удосконалювати у шестилітньої дитини елементарні гігієнічні навички, які вона одержала за шість років свого життя. Вони повинні стежити, щоб шкільний одяг після школи був ретельно складений чи розвішений, черевики або туфлі почищені, комірець та манжети сорочки – чисті. Дітей шестилітнього віку необхідно привчати самостійно щовечора митись у ванні або під душем теплою водою з милом. Не кожна дитина, котра досягла шкільного віку, вміє правильно сидіти чи лежати, а це призводить до неправильного формування скелета. Тому на ліжко необхідно класти твердий матрац без м’яких та важких подушок. Дитину треба вчити правильно сидіти за столом чи партою. Підручники та зошити носити в ранці за спиною, щоб запобігти розвитку сколіозу. Успішність шестилітньої дитини у школі не завжди відповідає ступеню її обдарованості. Одні діти мислять повільніше й “гальмуються”, якщо вчитель дуже наполегливий, а деякі не завжди вміють висловлювати власну думку, навіть якщо вона правильна. У цьому віці діти бувають непосидючі, мрійливі, а бувають і ліниві. Важливо, щоб батьки, особливо на першому році навчання дитини, підтримували постійний зв’язок зі школою. Аби знати, як проявляє себе дитина, які в неї проблеми. Неправі ті батьки, які змушують дітей після уроків у школі годинами займатися музикою, шахами, або чимось іншим у чотирьох стінах без свіжого повітря. Діти-відмінники з блідним обличчям та слабким здоров’ям навряд чи будуть щасливими в житті. Лікарі, батьки, вчителі зазначають, що діти підростають або влітку, або після канікул, проведених у горах навіть узимку. Сонце, повітря, вода, ультрафіолетові промені відіграють неабияку роль у фізичному розвитку дитини. Сподіваємося, що наведені поради допоможуть вашій дитині легко адаптуватися до навчання в 1 класі, а школа стане тим місцем, де вона буде прийнята і сприйнята такою, якою вона є з усіма своїми почуттями, думками, знаннями, проблемами та великими і малими подіями в шкільному житті.

Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №302 Дніпровської міської ради

Батькам майбутніх першокласників