Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №302 Дніпровської міської ради


remember me

 



Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України

Національна дитяча гаряча лінія

Профілактика булінгу і насильства

 

 

 

 

Телефон довіри: гаряча лінія психологічної допомоги Телефон довіри – служба психологічної і правової допомоги для постраждалих від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі. Це структурний підрозділ Міського центру соціальних служб за напрямком протидії домашньому насильству. Якщо ви зазнали домашнього насильства – звертайтесь за “Телефоном довіри”.

Тут ви можете отримати безкоштовну телефонну консультацію психолога або юриста, отримати підтримку та необхідну інформацію. Важливо, що отримати допомогу можна анонімно, без розголосу своїх особистих даних. Принципи допомоги служби довіри Служба “Телефон довіри” працює в режимі “гарячої лінії” психологічної та юридичної допомоги. Основні принципи її роботи – надання кваліфікованої, екстреної, анонімної допомоги категоріям населення, що переживають кризові ситуації та потребують додаткової інформації з різних питань.

Функції “Телефону довіри” також поширюються на профілактику й попередження у молоді девіантної (тієї, що виходить за рамки встановлених загальноприйнятих норм), делінкветної (протиправної, шкідливої для суспільства) та суїцидальної поведінки.

Служба психологічної і правової допомоги діє в робочі дні з 9.00 до 18.00. Звернутись за телефоном довіри можна, зокрема, з мобільного телефону.

Корисні ресурси Телефон довіри постраждалим від домашнього насильства Міський центр соціальних служб на сайті Дніпровської міської ради

ОСНОВНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЗАКЛАДУ: соціальна робота з сім'ями, дітьми та молоддю, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги

Адреса: місто Дніпро, вулиця Новосільна, 21 Телефони: 767-18-46; 767-18-41 Е-mail: [email protected] Facebook: https://www.facebook.com/dmcsssdm/

Графік роботи: понеділок - четвер 9:00 - 18:00, п’ятниця 9:00 - 16:45, перерва 13:00 - 13:45

Графік прийому громадян: вул. Михайла Грушевського, 70, каб. 461, понеділок - четвер 9:00 - 18:00, п’ятниця 9:00 - 16:45.

 

9 січня 2019 року набув чинності Закон України від 18.12.2019 року № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» Булінг (цькування) це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого. Типові ознаки булінгу (цькування) такі: систематичність (повторюваність) діяння; наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за нявності); дії ябо бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого. Порядок подання та розгляду заяв щодо випадків булінгу (цькування) у закладі освіти Заяву про випадки булінгу у закладі освіти має право подати будь-який учасник освітнього процесу. Заява подається керівнику закладу освіти відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Здобувач освіти, який став свідком булінгу у закладі, зобов’язаний повідомити про це вихователя, психолога або безпосередньо керівника закладу освіти. Педагог або інший працівник закладу освіти, який став свідком булінгу або отримав повідомлення про факт булінгу від здобувача освіти, який був свідком або учасником булінгу, зобов’язаний повідомити керівника закладу освіти про цей факт. Керівник закладу освіти має розглянути звернення. Керівник закладу освіти створює комісію з розгляду випадків булінгу, яка з’ясовує обставини булінгу. Якщо випадок цькування був єдиноразовим, питання з налагодження мікроклімату в дитячому середовищі та розв’язання конфлікту вирішується у межах закладу освіти учасниками освітнього процесу. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то керівник закладу освіти повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей. Здобувач освіти може звернутись на гарячу лінію ГО «Ла Страда – Україна» з протидії насильству в сім’ї або із захисту прав дітей; до соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді; Національної поліції України; Центру надання безоплатної правової допомоги. Після отримання звернення дитини, відповідна особа або орган інформує керівника закладу освіти у письмовій формі про випадок булінгу. Керівник закладу освіти має розглянути таке звернення та з’ясувати всі обставини булінгу.
Порядок роботи комісії.                                                                                                               Метою діяльності комісії є припинення випадку булінгу в закладі освіти; відновлення та нормалізація стосунків, створення сприятливих умов для подальшого здобуття освіти; оцінка потреб сторін булінгу. Діяльність комісії здійснюється на принципах: законності, верховенства права, поваги та дотримання прав і свобод людини, неупередженого ставлення до сторін булінгу (цькування), відкритості та прозорості, конфіденційності та захисту персональних даних, невідкладного реагування, комплексного підходу до розгляду випадку булінгу (цькування), нетерпимості до булінгу (цькування) та визначення його суспільної небезпеки. Комісія у своїй діяльності забезпечує дотримання вимог Законів України «Про інформацію», «Про захист персональних даних». 1. До завдань комісії належать: збір інформації щодо обставин випадку булінгу; розгляд та аналіз зібраних матеріалів; у разі прийняття рішення комісією про наявність обставин, що обґрунтовують інформацію, зазначену у заяві, до завдань комісії також належать: оцінка потреб сторін булінгу (цькування) в отриманні соціальних та психолого-педагогічних послуг та забезпечення таких послуг, в тому числі із залученням фахівців служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; визначення причин булінгу (цькування) та необхідних заходів для усунення таких причин; визначення заходів виховного впливу щодо сторін булінгу; моніторинг ефективності соціальних та психолого-педагогічних послуг, заходів з усунення причин булінгу, заходів виховного впливу та корегування; надання рекомендацій для педагогічних працівників закладу освіти надання рекомендацій для педагогічних працівників закладу освіти щодо доцільних методів здійснення освітнього процесу та інших заходів з малолітніми чи неповнолітніми сторонами булінгу (цькування), їхніми батьками або іншими законними представниками; надання рекомендацій для батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування). 2.Формою роботи комісії є засідання, які проводяться у разі потреби. Дату, час і місце проведення засідання комісії визначає її голова. 3. Засідання комісії є правоможним у разі участі в ньому не менше як двох третин її складу. 4. Секретар комісії не пізніше вісімнадцятої години дня, що передує дню засідання комісії, повідомляє членів комісії, а також заявника та інших заінтересованих осіб про порядок денний запланованого засідання, дату, час і місце його проведення, а також надає/надсилає членам комісії та зазначеним особам необхідні матеріали в електронному або паперовому вигляді. 5. Рішення з питань, що розглядаються на засіданні комісії, приймаються шляхом відкритого голосування більшістю голосів від затвердженого складу комісії. У разі рівного розподілу голосів голос голови комісії є вирішальним. 6. Під час проведення засідання комісії секретар комісії веде протокол засідання комісії за формою згідно з додатком до цього Порядку, що оформлюється наказом керівника закладу освіти. 7. Особи, залучені до участі в засіданні комісії, зобов’язані дотримуватись принципів діяльності комісії, зокрема не розголошувати стороннім особам відомості, що стали їм відомі у зв’язку з участю у роботі комісії, і не використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб. Особи, залучені до участі в засіданні комісії, під час засідання комісії мають право: ознайомлюватися з матеріалами, поданими на розгляд комісії; ставити питання по суті розгляду; подавати пропозиції, висловлювати власну думку з питань, що розглядаються. 8. Голова комісії доводить до відома учасників освітнього процесу рішення комісії згідно з протоколом засідання та здійснює контроль за їхнім виконанням. 9. Строк розгляду комісією заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування) в закладі освіти та виконання нею своїх завдань не має перевищувати десяти робочих днів із дня отримання заяви або повідомлення керівником закладу освіти. Принагідно інформуємо, що відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Змін до Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України» від 25.06.2020 № 488, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2020 року № 738/35021, дитина, яка вчинила булінг (цькування) учасника освітнього процесу підлягає взяттю на профілактичний облік з метою здійснення заходів індивідуальної профілактики поліцейськими підрозділами ювенальної превенції.
8 підказок для ефективного спілкування з дітьми. Ми часто не знаємо, як знайти спільну мову з власними дітьми. І тоді наше спілкування з ними обмежується або короткими вказівками (на кшталт «Іди готуйся до уроків!»), або перетворюється на тривалі монологи, під час яких увага дітей розсіюється і вони відповідають нам одним-двома словами. Або взагалі обривають розмову й відмовляються розмовляти. Як же навчитися спілкуватися з дитиною? Що говорити їй, щоб вона слухала нас? Як заохотити її розповідати про себе? У сьогоднішній статті публікуємо 8 підказок для налагодження спілкування з дітьми від австралійського психолога Надін ван дер Лінден. Для довідки: Надін ван дер Лінден — клінічний психолог та наставник (ментор), який працює з дорослими, підлітками та дітьми. Надін також є автором книг «Казки із батьківських окопів. Клінічний психолог і материнство» («Tales from the parenting trenches. A clinical psychologist vs motherhood») та «Проживай життя на повну. Ваш посібник, щоб почувати себе краще» («Live life to the full. Your guide to feeling better sooner»).

Отож, які поради пропонує батькам Надін ван дер Лінден?

1. Використовувати в розмові з дитиною фрази, які спонукають ділитися ідеями та почуттями Вони переконують вашу дитину, що ви насправді слухаєте її і є зацікавленими. А ще підтверджують важливість її ідей і вашу повагу до того, що вона говорить. Приклади таких фраз: «Ого!»; «Розумію»; «О!»; «А як щодо...?»; «Справді?»; «Розкажи мені більше»; «Це цікаво»; «Дивовижно!» Психолог зауважує, що для ефективної комунікації ви насправді маєте бути зацікавленими в розмові і зосереджуватися на ній. Лише використання вище наведених слів або фраз без вашої включеності в розмову працювати не буде.

2. Частіше говорити «ТАК», ніж «НІ» Деякі діти чують дуже багато «не». Однак заборони та обмеження не сприяють позитивній поведінці, яку батьки хочуть бачити. Насправді, вони підсилюють те, що ми хочемо заборонити. Тому Надін ван дер Лінден пропонує використовувати замість заборон більш відкриті і позитивні твердження. Наприклад: Замість «Не виходь на вулицю, там холодно» скажіть «Залишайся всередині, будь ласка. На вулиці занадто холодно». Замість «Не бий свого брата» — «Гарно грайтеся з братом». Замість «Не фарбуй на килимі» — «Будь ласка, малюй на столі».

3. Розмовляти зі своєю дитиною «на рівних» Замість того, щоб давати лише вказівки, залучіть дитину до двосторонньої розмови. Це передбачає, окрім розмови, й активне слухання того, що говорить ваша дитина. Психолог відзначає, що спочатку таке спілкування може здатися дуже складним завданням, особливо коли у вашої дитини обмежений словниковий запас. Але якщо ви хочете мати здорові стосунки з дитиною зараз і в майбутньому, важливо працювати над умінням слухати і поважати думку своєї дитини. Коли ми говоримо з дитиною з позиції «згори», як з маленькою, ми повідомляємо, що її думки та почуття не є для нас важливими чи цікавими, і вона просто мусить робити те, що хочуть батьки.

4. Використовувати «Я-висловлювання» під час розмови «Батьки часто починають розмову зі своїми дітьми із слова „ти“: „Ти такий неохайний“, „Ти не слухаєшся“ або „Ти жахливо поводишся“. Натомість використання тверджень з „Я“ може допомогти нам чіткіше зрозуміти, як поведінка нашої дитини впливає на нас. Це також дає вашій дитині більше уявлення про те, що від неї очікується, і покладає на неї більшу відповідальність за зміни», — пояснює психолог.. Ось кілька прикладів: «Ти жахливо поводишся» може стати «Мені неприємно, коли ти береш без дозволу мої речі»; «Ти нічого не вмієш» — перетворитися на «Мені не хочеться грати, бо я втомився»; «Ваші іграшки, розкидані по будинку, — це просто сором» може стати «Мені важливо, щоб у нашому будинку був порядок»; «У тому, що ти говориш немає ніякого сенсу» — перетворитися на «Я не розумію. Можеш, будь ласка, пояснити ще раз?».

5. Формулювати прохання чітко й обґрунтовано Коли ви нечітко формуєте свої прохання до дитини, існує велика ймовірність, що вона їх проігнорує. Для того, щоб бути впевненим, що ваші прохання будуть враховані, потрібно спочатку переконатись, що увага вашої дитини спрямована на вас. Також потрібно говорити твердо, щоб показати, що ви маєте на увазі те, що ви говорите, і дати дитині причину, чому вона повинна це робити саме в цей час. «Зазвичай важко переключити увагу дитини під час гри, тому краще обрати інший час або готуватися до того, що вам доведеться докласти немало зусиль, щоб привернути увагу дитини до вашого прохання», — зауважує Надін ван дер Лінден. На її думку, успішне прохання могло б виглядати так: «Джеймсе, мені потрібно, щоб ти зараз зібрав свої іграшки на столі. Це важливо, тому що на столі немає місця для їжі». Це буде працювати краще, ніж: «Ти можеш зібрати свої іграшки? Я вже двічі просила тебе!».

6. Уникати грубих слів та навішування ярликів Деякі поширені, але безрезультатні, способи спілкування з дітьми — це використання глузувань, присоромлювання та обзивання. Цей стиль спілкування може призвести до проблем у стосунках батьків та дитини. Не використовуйте висловлювання на кшталт: «Ти поводишся, як дворічна дитина», «Ти мені набрид» або «Ти — дурник!». Батьки іноді використовують такі типи тверджень, щоб змусити дитину гарно поводитися. Натомість подібні фрази роблять вашій дитині неприємно і негативно впливають на її ставлення до себе.

7. Використовувати доброзичливі слова та фрази Ласкаві слова формують хороші стосунки та покращують спілкування з дитиною. Крім того, діти, з якими розмовляють із вдячністю та повагою, мають кращу самооцінку. А це, за словами психолога, дозволяє їм бути більш успішними. Замість: «Ти — ідіот! Я ж говорив тобі, що машинка зламається, якщо ти будеш гратися нею у ванній», скажіть: «Давай приберемо запчастини. Аварії часом трапляються». Інші приклади доброзичливих фраз: «Дякую, що допомогли мені з посудом»; «Ви гарно прибрали у своїй кімнаті»; «Мені справді дуже приємно»; «Мені подобається бачити, як ти гарно граєш зі своєю сестрою»; «Я тебе люблю».

8. Показувати дитині, що ви приймаєте її Коли ваша дитина знає, що ви приймаєте її такою, якою вона є, а не лише такою, якою ви хочете, щоб вона була, ваші стосунки змінюються. Наше прийняття дозволяє дитині змінюватися і відчувати себе добре. А коли дитина почуває себе добре, вона легше знаходить спільну мову з іншими людьми. Крім того, вона буде відчувати себе поруч з вами в безпеці і з більшою ймовірністю буде ділитися з вами своїми думками та почуттями. Коли ж ми погрожуємо дитині, караємо її чи читаємо нотації, це змушує її думати, що вона нам не подобається і що вона нічого не може зробити правильно. Наприклад, якщо ваша дитина каже: «Мені не подобаються ці овочі», а ви відповісте: «Ти маєш все з’їсти. Минулого разу ти теж вигадувала, що вони несмачні», ваша дитина буде відчувати відторгнення і думати, що ви вважаєте її поганою. Натомість Надін ван дер Лінден рекомендує спробувати більш виграшний спосіб спілкування з дитиною. Замініть попереднє твердження на щось на зразок: «Я розумію, що тобі не хочеться їсти їжу, яку ти ще ніколи не куштувала (чи смак якої не сподобався тобі минулого разу). Я хотіла б, щоб ти спробувала з’їсти хоча б трохи, щоб побачити, як це смакує тобі сьогодні». Це твердження приймає відмову вашої дитини та пропонує підказки щодо того, як вона може впоратися з ситуацією. Психолог зауважує: «Прийняття вашої дитини не означає прийняття всіх видів її поведінки. Це означає спілкуватися так, щоб не соромити дитину». Надін ван дер Лінден наголошує: хороше спілкування з дитиною — запорука здорових та гармонійних стосунків з нею. Якщо вона буде знати, що її вислухають без засудження, врахують її думку і завжди допоможуть знайти вихід, вона буде довіряти вам і ділитися з вами своїми переживаннями. Саме від нас залежить, чи буде наш дім місцем, у якому дитина зможе процвітати і розвиватися. Звісно, спочатку впроваджувати нові правила спілкування буде важко (особливо якщо ви — діти авторитарних батьків). Не карайте себе за помилки чи невдачі, продовжуйте працювати над навичками спілкування, і ваші зусилля обов’язково приведуть до бажаного результату.

Мета акції – привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок. У світі постійно відбуваються війни, напади, дискримінація, приниження. Але коли насильство чиниться поруч із нами ми можемо й повинні зупинити його. Саме тому щорічно, починаючи з 1991 року, міжнародна спільнота підтримує акцію «16 днів проти насильства». Дати початку та завершення Акції вибрані не випадково. Вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини. Шістнадцятиденний період акції охоплює наступні важливі дати: • 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок; • 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом; • 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством; • 3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями; • 5 грудня – Міжнародний день волонтера; • 6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі; • 9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією; • 10 грудня – Міжнародний день прав людини.