Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №302 Дніпровської міської ради


remember me

 



Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України

Національна дитяча гаряча лінія

Акмеологія в освіті

 

АКМЕОЛОГІЯ

   Проблема професійного росту людини, її успішності є центральною для науки акмеології, що почала формуватися як самостійна наукова дисципліна у 90-ті роки ХХ століття. Вивчення акмеологічних чинників тільки в ХХІ столітті знаходиться в полі зору науковців і почало розроблятися. В наш час активно впроваджується питання акмеологічного підходу до управлінської діяльності, мотивації акмеологічної компетентності, формуванню акмеологічного середовища. Акмеологічні прийоми, акметехнології пропонують практичне рішення питань особистісного і професійного успіху людини.

  Проблемі розгляду акмеології як нової парадигми суспільства присвячені роботи цього українського вченого в соавторстві з Бодалєвим. Вони визначають, що предметом акмеології в широкому розумінні є об’єктивні і суб’єктивні фактори, що взаємодіючи один з одним сприяють або перешкоджають прогресивному розвитку дорослої людини, а також закономірності та механізми, що дозволяють дорослій людині досягти у своєму розвитку вершин, які позначаються терміном «акмеї».

Акмеологія – це наука, яка виникла на стику природничих, суспільних, гуманітарних дисциплін і вивчає закономірності і феномени розвитку людини на сходині її зрілості й особливо при досягненні нею найбільш високого рівня в цьому розвитку.

Акмеологія – це наука про якість людини та якість життя, про вищі досягнення в життєдіяльності та розвитку людини («акме» - вершина, гостре; «логос» - слово, поняття, учення; «логія» - учення, наука). Використання понятійного апарату акмеології можливе у двох аспектах: професійної компетентності та акмеологічної компетентності. Основними акмеологічними механізмами досягнення акме в різних сферах життєдіяльності вважають саморозвиток, самовдосконалення, самоосвіту, самоконтроль.

Акмеологія – галузь наукового знання, комплекс наукових дисциплін, об’єктом вивчення якої є людина в динаміці самоактуалізації її творчого потенціалу, саморозвитку, самовдосконалення, самовизначення в різних життєвих сферах.

Під акмеологічною компетентністю розуміють інтегральну готовність і здатність зрілої особистості будувати свій поступовий психічний та професійний розвиток під постійним ускладненням задач і зростанням рівня досягнень, котрі найбільш повно реалізують психічні ресурси, які має людина.

Акмеологічна компетентність як і інша компетентність, включає знання, уміння, якості особистості, а саме: ¤ акмеологічні знання, тобто обізнаність, проінформованість про те, які досягнення можливі у сфері психічного, професійного розвитку; ¤ акмеологічні уміння – прийоми, способи, технології дос ягнень у сфері психічного розвитку та професійній сфері, прийоми розрізнення, оцінювання різних видів акме; ¤ акмеологічні якості особистості забезпечують рух людини до намічених досягнень; до цих особистих якостей відносять акме-мотивацію та акме-здібності. До дійсного часу, крім загальної акмеології оформилися такі галузі як управлінська, освітня, військова, спортивна, технічна та інші. Акмеологія освіти досліджує умови досягнення високої якості освітніх систем і розвитку суб’єктів освітнього процесу.

Акмеологічний підхід до освіти стає особливо актуальним у зв’язку із загостренням проблеми якості освіти. Акмеологічний підхід до розвитку освіти – це створення необхідних умов для становлення і розвитку для всіх суб’єктів освіти, уявлення про успіх, високі досягнення, необхідні для розвитку особистості в соціуму.

   Такий підхід конкретизує ідею гуманізації освіти, засади сучасної ідеології та перехід від знаннєвої до особистісно зорієнтованої, компетентнісної освіти. В акмеологічному соціуму суб’єкт розвивається як індивід, особистість, ураховуються її індивідуальні особливості, формуються духовні та моральні цінності, розвиваються творчі здібності, уміння будувати відносини в суспільстві.

   В усіх об’єктів освіти систематизуючи ми стають пізнавальні мотиви, навчання протягом життя стає внутрішньою потребою, а творче переосмислення дійсності стає провідним. Аналіз психолого-педагогічної, філософської літератури, досліджень з проблем акмеології доводить, що вченими вивчалися різні аспекти проблеми акмеології освіти, виділивши в окремі розділи педагогічну акмеологію та акмеологію освіти.